В закладі працює практичний психолог Павлюченко Алла Олексіївна

Поради батькам: як підготувати дітей до школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.

Що ж можна і чого не можна робити батькам до школи?

Не слід:

• до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати,

• думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Поради та рекомендації батькам майбутніх першокласників

1. Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:

· недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

· недорозвиненість мовлення;

· «неділовий» (надмірно емоційний) характер спілкування з дитиною у сім’ї;

· не сформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;

· побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

· складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

· самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

· впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

· самостійно вести шкільний щоденник.

4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми. Знаходячись поза домівкою, можна знайти безліч ситуацій для «вправляння» у спілкуванні.

5. Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові «проблеми», привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете погратися з ними.

6. У жодному разі не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

Бесіда з дітьми "Що добре, що погано"

Відеоконференція з педагогами "Що таке насильство? Причини та умови виникнення насильства"

Україна приєдналась до компанії у 2000 році з ініціативи Міжнародного фонду “ Відродження” та при підтримці Інституту Відкритого Суспільства, а вже у 2001 році ця акція вийшла на загальноукраїнський рівень, об’єднавши 20 регіонів України та 75 державних та неурядових організацій.

Розрізняють такі види насильства:

 Фізичне насильство;

 Гендерне насильство;

 Психологічне насильство;

 Економічне насильство;

 Віртуальне насильство.

Фізичне насилля - навмисне завдавання фізичної шкоди іншій людині. Навіть одиничний випадок побоїв уже є насильством. Ознаки фізичного насильства: побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп'яніння кривдника);

Гендерне насилля - це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі. Переважна частина гендерного насильства чиниться чоловіками над жінками. Метою гендерного насильства, як і будь – якого іншого насильства, є прагнення до домінування і контролю поведінки. Гендерне насильство має форми фізичного, сексуального економічного, а також психологічного приниження, яке здійснюється шляхом експлуатації, дискримінації, погроз і репресій.

Психологічне насилля - це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім'ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім'ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.

Економічне насилля - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Віртуальне насильство - погрози, цькування, образи, наклеп доставлені задопомогою SMS або електронних повідомлень.

Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та активізація партнерського руху органів державної влади, закладів освіти, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.

Поради батькам під час війни

Про небезпеку сексуального насильства над дітьми, зокрема в мережі, та способи йому протистояти.

З питань сексуального насильства можна звертатися до таких служб :

Нацполіція 102
Офіс Генерального прокурора: за телефоном 0 800 507 001
за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)
через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/
через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot
електронною поштою conflict2022.ua@gmail.com

Урядова гаряча лінія 15 47
На Національних гарячих лініях Громадської правозахисної організації
«Ла Страда-Україна» можна отримати психологічну, правову, інформаційну
допомогу, а також супровід постраждалих від сексуального насильства:
Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (зі
стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)
Telegram CHL116111
Instagram childhotline_ua
Facebook childhotline.ukraine

Психологічна підтримка ОНЛАЙН під час воєнного стану

Шановні батьки та педагоги!

У житті кожного іноді виникають проблеми, вирішити які наодинці важко. Пропоную вам психологічну підтримку та зворотній зв'язок, який можна отримати за допомогою індивідуальних консультацій в телефонному режимі, та у програмі Viber.

Звертайтеся в зручний для вас час за номером телефона +380977834696

Як допомогти собі в надзвичайній ситуації та куди звернутися за допомогою

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, але це може бути важко через власний нестабільний стан. Тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Нижче кілька порад для батьків, як це зробити.

Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.

Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент.

Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.

Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.

Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:

Київстар: +380675679845, +380969905450

Lifecell: +380636614252, +380633994592

Vodafonе: +380953271521

Вони працюють щодня з 8:00 до 22:00

===================================================================

Консультації для батьків та вихователів

Понеділок	08.00 - 10.00
Четвер	14.30 - 17.00
Перерва	13.00 - 14.00

Графік роботи практичного психолога

Кабінет практичного психолога розташований на першому поверсі праворуч від центрального входу.

Основні напрями роботи практичного психолога у закладі дошкільної освіти:

- Спостереження за дітьми (адаптація, психофізичний розвиток).

- Діагностика психічних процесів (розвиток емоційно-вольової сфери, вивчення готовності дитини до навчання у школі)

- Консультації з питань розвитку та виховання дитини.

- Психологічний супровід навчально-виховного процесу в ДНЗ.

- Робота з педагогами з профілактики емоційного вигорання та підвищення психологічної компетентності.

- Психологічна просвіта дітей, батьків та педагогів.

===================================================================

ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИТИНИ ДЛЯ ПОБУДУВАННЯ АДЕКВАТНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Кожна дитина неповторна й особлива, і кожна потребує до себе уваги з боку дорослих. Навчання і виховання може бути ефективним лише за умови, коли педагоги і батьки враховують індивідуальну своєрідність кожної дитини: її потреби, особливості темпераменту, спрямованість здібностей, уподобань та інтересів, рівень розвитку інтелекту й творчості. Це означає, що дорослі з повагою ставляться до кожної дитини, позитивно реагують на її інтереси, запити, підтримують і розвивають природні дані.

Діти не народжуються добрими чи злими, сміливими чи боягузами. У спадок від батьків вони отримують певні анатомо-біологічні задатки, які є основою для їх подальшого розумового і фізичного розвитку. Передані батьками природні задатки можуть розвинутися в певні здібності лише за сприятливих умов, цілеспрямованого навчально-виховного впливу. Основну роль в цьому процесі сучасна наука відводить сім’ї і дошкіллю.
Суспільні зміни, особливості науково-технічного прогресу, еколого-економічні проблеми останніх років суттєво вплинули не тільки на поведінкові риси дорослої людини, але й відбилися на дитячому віці. Практика роботи з дітьми, їх дії та поведінка, дослідження проблеми розвитку дошкільника засвідчили, що дитина за останні десятиліття дуже змінилася.

Сучасна дитина стала більш допитливою, легко піддається научуваності, може оволодіти значно більшою інформацією, ніж вважалося раніше, вона стала більш пластичною у розумовій і фізичній площинах. Це відкриває нові перспективи розширення пізнавального змісту дошкільної програми виховання і навчання. В той же час можливості дитини не безмежні, вони визначаються віковими і психофізіологічними особливостями її розвитку.
Перед усім слід враховувати, що дитина інтенсивно росте (від трьох до шести років продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини). Швидко формується і дозріває її мозок, нервова система. Проте їх функціональні особливості ще не склалися і можливості допоки обмежені. Тому, створюючи нові інтенсивні програми роботи з дітьми дошкільного віку, слід враховувати не тільки те, що вони можуть досягнути у своєму розвитку, але й те, яких фізичних та й нервово-психічних витрат це їм буде вартувати. Для прикладу, діти у віці 3-6 років рухливі і граціозні, у них добре розвинена здібність постійно переміщатися, виразні жести. Однак таке багатство моторики можливо спостерігати лише у вільних рухах. Достатньо примусити дитину відтворювати точні рухи, або жести і вона легко втомлюється. Нездатність до точності у рухах обумовлена недорозвиненістю кіркових структур. Вражаюча дорослих дитяча рухливість і невтомність пояснюється тим, що дитина не виконує продуктивних робочих рухів (які потрібні для виконання конкретного завдання: намалювати, побудувати корабель тощо).
Максимальний ефект в реалізації великих можливостей дитини-дошкільника досягається лише в тому випадку, якщо форми і методи виховання обираються у відповідності до психофізіологічних особливостей дошкільного віку.

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже окреслюється коло елементарних обов'язків (почистити зуби, прибрати іграшки, скласти, впорядкувати взуття тощо). Змінюються взаємини з дорослими: через взаємодію (спільні дії) дитина готова до поступового самостійного виконання доручень дорослого.
Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується пе­редусім усвідомленням власного "Я", свого значення для близьких родичів та своїх вчинків. Дитина відчуває величезну потребу в любові, прагне її отримати від близьких людей. Заради цього готова до добрих вчинків, хороших справ. Вона постійно привертає до себе увагу, хоче бути хорошою, адже хороших люблять. Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виявляються в характер­них для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу, практичного життєвого досвіду. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, діяльність, у якій діти в ігрових умовах виконують ролі дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки.

Дошкільнят уже привчають до виконання окремих трудових завдань, причому розпочинають цю роботу в ігровій формі. Відсутність диференціації гри та праці — характерна особли­вість трудової діяльності молодших дошкільнят, яка до певної міри зберігається і в середньому та старшому дошкільному віці. Для останньої вікової групи інтерес до процесу діяльності поєднується з інтересом до її результатів та того значення, яке їхня праця має для інших. Діти здатні усвідомлювати обов'яз­ковість трудових завдань і привчаються виконувати їх не тільки з цікавості, але й розуміючи їх значимість для інших людей. Наголосимо, що спрямованість трудових дій дітей залежить від того, як вона організується та мотивується дорослими, як оцінюється кінцевий результат. Важливого значення набуває спільний аналіз результатів діяльності і, звичайно похвала, або ж оптимістичне прогнозування майбутніх успіхів. Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчаль­ної діяльності, з'являється можливість систематичного навчання за певною програ­мою. Що правда, ефективність останнього буде залежати від того, в якій мірі зміст навчання співпадає з природним розвитком дитини, наскільки воно органічно вплітається у її практичну діяльність, наскільки програма навчання стає власною програмою дитини. При організації навчання слід ураховувати, що дошкільник має величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин, прагне активного наслідування.

Навчальна діяльність— це спілкування з дорослими, які не тільки активізу­ють, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо переду­сім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групу­вання предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.
Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце на­буття не окремих знань, а певної їх системи, та формування потрібних для їх засвоєння дій.

Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання: червоний як вогонь, мак; м’який як котик, теплий як дитяча ковдра. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо). Його основою має бути організація діяльності дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та, звичайно ж, грі. Паралельно дитина засвоює слова, що означають основні різновиди власти­востей предметів. Дії сприймання формуються в процесі оволодіння тими видами діяльності, що вимагають виявлення й урахування властивостей предметів та явищ.

Розви­ток зоровогосприймання пов'язаний передусім із продуктивними видами діяль­ності (малюванням, аплікацією, конструюванням).

Фонематичний слух розвива­ється у процесі мовного спілкування. Поступово сприймання виділяються у відносно самостійні дії, спрямовані на пізнання предметів та явищ навколишнього світу, виконання перших перцептивних завдань. У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвивається імислення дитини. Наприкінці раннього дитинства на основі наочно-дійової форми мислення починає складатися наочно-образнаформа.

Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спира­ється на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Усе це є свідченням того, що мислення набуває певної самостійності, поступово відокремлюється від прак­тичних дій, у які було вплетене раніше, стає розумовою дією, спрямованою на розв'язання пізнавального мисленєвого завдання. Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допомагає дитині мислено("про себе")оперувати об'єктами, порівнювати їх, розкривати їхні властивості та співвідношення, виражаючи цей процес та його результати в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти яви­ща оточуючої дійсності, встановлювати їхні зв'язки, причини виникнення тощо.
Діти чутливі до суперечностей у своїх судженнях, вони поступово вчаться узгоджувати їх, міркувати логічно. Необхідною умовою цього є достатня обізна­ність з об'єктами, про які йдеться у їхніх міркуваннях.
Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо такий процес відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно управління з боку дорослих. Він тісно пов'язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас, досягаючи до семи років 3,5-4,0 тисячі слів. У словнику, окрім іменників та дієслів, значне місце посіда­ють прикметники, займенники, числівники та службові слова.

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини. Цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, набуттям життєво важливих навичок. На формування особистості дитини впливає соціальне оточення, взаємини з рідними, друзями, іншими дорослими. Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточу­ючим світом. Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому як своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, так і самим процесом її виконання. Тому цей період слід вважати сенситивним для формування фундаменту розвитку творчих здібностей дитини, розвитку неусвідомлених компонентів розумової активності – фантазії, інтуїції, творчої уяви.

Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтен­сивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо. Якщо мама сказала, що Андрій поганий хлопчик, а Оксанка гарна дівчинка, то це для дитини істина, що не потребує пояснень.
З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки. Дитина завчасно може переживати задоволення від схвалення її дій і вчинків, або ж тривогу, невдоволення від очікування негативної оцінки. Таке емоційне передбачення грає вирі­шальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника.

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на до­рослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування!!!

====================================================================

· Життя й здоров’я - найбільший скарб

· Для люблячих батьків дитина – найбільший скарб. І кожен бажає, щоб її дитина була щаслива. Для того, щоб навчити дитину бути щасливою, насолоджуватися життям, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у неї, починаючи з дошкільного віку, правильне ставлення до себе, до свого життя і здоров’я.

· Розуміння батьками істотних зв’язків і залежності, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми допоможуть розвивати у дитини усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що будуть сприяти становленню активної і щасливої особистості.

· Для формування у дитини необхідних знань у сфері фізичного здоров’я можна розповісти дитині про користь у розвитку організму щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму. Робити гімнастику разом з дитиною – корисно і весело! Підтримувати бажання організовувати рухливі ігри, придумувати власні загально розвивальні вправи. Спонукати малоактивну дитину включатися в ігри, розваги.

· Намагатися привчати до самостійного виконання гартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), виконувати ці процедури разом з дитиною, перетворюючи на гру, що неодмінно підвищить не тільки імунітет , але і настрій, що не менш важливе. Пояснювати дитині про користь повітря, сонця і води для підтримки і зміцнення здоров’я.

· Формувати у дитини культуру споживання їжі. Акцентувати її увагу на доцільності дотримання режиму харчування. Пояснювати дитині значення окремих продуктів для зміцнення і збереження власного здоров’я.

· Знання про емоції людини допоможуть розвити у дитини вміння контролювати власні негативні емоції, у повсякденному житті закріплювати правила ввічливої поведінки своїм прикладом. Доцільно акцентувати увагу дитини на недопустимості некоректного ставлення до оточуючих. Під час спілкування корисно розвивати у дитини здатність розрізняти почуття людей і правильно на них реагувати. Такі навички можна закріплювати в ході сюжетно-рольових ігор «Сім’я», «Дитячий садок», «Поліклініка», «Лікарня», моделюючи життєві ситуації різної емоційної спрямованості.

· Необхідно навчати дитину з терпимістю ставитися один до одного, роблячи пояснення причинно-наслідкових зв’язків між поведінкою, стосунками з оточуючими і станом здоров’я. Корисно разом з дитиною аналізувати конфлікти, що виникають, з метою подальшого їх запобігання. Батьки повинні кожного разу, коли виникають у дитини проблеми вирішувати їх доброзичливо і спокійно.

· Але більш дієвим і зрозумілим, а головне наочним, буде не тільки розповіді і роз’яснення батьками дитині, а саме дотримання здорового способу життя, власним прикладом слідування правилам дбайливого ставлення до життя і здоров’я!

· Пам’ятайте, що дитина, в першу чергу, бере приклад зі своїх батьків!

=================================================================

Адаптація дітей до садочку. Поради батькам:

· Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

· Не погрожуйте дитині дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

· Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

· Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

· Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

· Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

· Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

· Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

· Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

ДУЖЕ ВАЖЛИВІ ПОРАДИ БАТЬКАМ:

✔Найголовніша порада – хвалимо на людях, лаємо наодинці!

✔ Теж важливо – сваримо не дитину, а її вчинки!

✔Не «нападаємо» на дитину всією родиною!

✔Не жаліємо одразу, якщо насварив батько, дотримуємося нейтралітету… хоча б деякий час.

✔ Радьтеся з дитиною з питань, що стосуються вашої сім'ї: що приготувати на обід, як краще провести вихідні, які меблі купити в будинок і інше.

✔Створіть в родині традицію успішних переговорів. Запитайте свою дитину, що вона відчуває, коли бере участь в ухваленні рішення нарівні з дорослими.

✔Давайте будемо говорити нашим дітям , як ми їх любимо!

✔ Розділіть, для себе в першу чергу, ставлення до своєї дитини і до його вчинків.

✔Поговоріть з ним про його реальні досягнення і про почуття, які у нього виникали під час процесу і при отриманні результату.

✔Частіше хваліть свою дитину за кожну дрібницю, пояснюючи, за що ви її хвалите. Давайте йому приємні визначення, що закріплюють хорошу поведінку: «старанний учень», «творчий хлопчик», «охайна дівчинка», «наполеглива людина» і т.д.

✔ Якщо Ваша дитина на Вас образилась, попросіть у неї пробачення і скажіть про те, як сильно Ви її любите. Батько, здатний вибачитися перед дитиною, викликає у неї повагу, і відносини стають ближчими і щирими.

Важливо, щоб дитина вміла рахувати гроші, витрачати, економити, отримувати задоволення від покупок, відповідально відноситися до родинних коштів, поважати працю інших. І тоді, коли вона виросте, вона навчиться заробляти гроші і забезпечувати свою родину.

Важливо, щоб дитина відчувала Вашу любов і підтримку!